Вот февраль и метели злятся,
Посыпая землю снегом сухим,
Не желает зима расстаться,
Но придется,законом водим.
Приближается март и растопит,
Солнце.Реки скованны.Лед,
Вот мгновенье и вновь затопит,
Все долины.Весенний след.
Год за годом природа диктует,
Не всегда быть зима тебе,
Пусть февраль сегодня лютует,
Ты прости,но конец зиме.
Тот,Кто свыше поставил законы,
Ход событий из года в год,
Вся природа стенает о Боге,
Ожидает обещанный плод.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
