Мама, мамочка, мама!
На ветру развевается знамя:
Над пшеничными виден полями
Цвет безоблачных мирных небес…
Верь, родная,
От земного отрекшийся рая,
От несчастья других прикрывая,
Я теперь для бессмертья воскрес.
Нет, война – не бравада…
Просто страшная фраза «Так надо!».
А потом разорвалась граната,
Я совсем не хотел умирать.
«Мама, мама!», -
Так стонали, я помню, солдаты
В блиндажах и больничных палатах.
А кого нам ещё вспоминать?
Что бы я ни затеял,
Твой покой был разменной монетой,
Платой был за любую идею,
За любые порывы мои.
Ветер веет…
Кто, голубка, тебя пожалеет?
Не рыдай над могилой моею,
Для меня отгремели бои…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
